Ставицька Леся, Український жаргон. Словник

Київ 2003, с. 336,

У словнику, якого уклала доктор філологічних наук, заві-дувачка відділу соціолінгвістики Інституту української мови НАН України Леся Ставицька, зібрано сучасну жаргонну лексику різнотипного соціяльного походження, а також лексику розшире-ного вживання, що поповнила (жаргонізовану) розмовну мову. Словник розкриває значення слова, подає його соціяльну та сти-лістичну характеристику, а також короткий етимологічний ко-ментар. Загалом словник містить понад 3200 слів і 650 стійких словосполучень. За джерельну базу словника правили тексти художньої літера-тури, засобів масової інформації, наукових видань, зразки роз-мовної мови, що віддзеркалюють особливості українського жар-гоновживання кінця XX-початку XXI ст. Словника адресовано найширшій читацькій авдиторії; його можуть використати філологи, письменники, працівники видав-ництв, перекладачі, соціологи. У професійного філолога і пересічного мовця почасти складається уявлення про суто російський характер жарґонного слововживання, неконкурентоспромож-ність української мови у розмовних, стилістично зниже-них сферах комунікації, нездатність продукувати су-часні іронічні стилі спілкування. Варто вчитатись у зібрані тут репліки, діялоги, тексти, щоби пересвідчи-тись в українськості того жарґоновживання, яке, на перший погляд, може здатися прерогативою російсь-ких розмовних моделей. Крім того, суржикове слово у суто комунікативному аспекті не завжди свідчить про брак мовної культури чи незнання українського лексич-ного відповідника: нерідко, особливо в інтелігентських дискурсах, чужомовність підсилює іронічне, сміхове начало, закладене у цій лексиці. Леся Ставицька